Робочий час
  • clock Пн — Пт 08:00 – 22:00
    Сб – Нд 09:00 – 18:00
Контактна інформація
Запитайте експертів
user-3
email-2
smartphone

КОМПЛЕКСНИЙ, ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД - ЦЕ МЕДИЦИНА МАЙБУТНЬОГО

Ласкаво просимо в Інститут ортопедії та неврології, де передові медичні технології йдуть рука об руку з турботою та індивідуальним підходом до кожного пацієнта!

Інститут ортопедії та неврології “ІОН” – це сучасна установа неврології, ортопедії і реабілітації, яка надає ефективну і доступну медичну допомогу дорослим і дітям. В склад Інституту ортопедії та неврології входить мережа клінік, які спеціалізуються на лікуванні патологій хребта і суглобів, застосовуючи інноваційні медичні технології.

Ми першими на теренах України впровадили в лікувальну практику своїх медустанов цілісний, комплексний підхід до консультування і лікування наших пацієнтів в основі якого принципи холістичної (інтегративної) медицини:

  • Комплексний підхід. Передбачає консультування та лікування групою висококваліфікованих фахівців суміжних спеціальностей (наприклад: невролог, вертебролог, лікар фізичної реабілітаційної медицини, тощо).
  • Персоніфікований підхід. Це означає – лікувати пацієнта, а не хворобу. Адже людський організм – складна біологічна система. Всі органи людського тіла взаємопов’язані, знаходяться в постійній взаємодії.
  • Терапія спрямована на усунення першопричини патологічного процесу. Не усунувши причину, будь яка терапія (чи медикаментозне лікування, чи хірургічне втручання) не зупиняє прогресування хвороби, а отже таке лікування неефективне, а досягнуті ремісії – нестійкі.

Варто акцентувати увагу на тому, що на відміну від звичної для всіх консультації вузькопрофільного лікаря, яка триває до 30 хв., консультація в Інституті ортопедії та неврології носить мультидисциплінарний характер. Пацієнти отримують ОДНОГОДИННУ консультацію. Причому вона відбувається за декількома напрямками, необхідними для одужання, наприклад, неврологія, мануальна терапія і лікувальна фізкультура. 

Лікувальний  процес в ІНСТИТУТІ ґрунтується на інтегративному підході.  Це говорить про те, що нашому пацієнтові буде наданий весь спектр послуг, які необхідні для повного видужання – це медикаментозна терапія в період загострення, мануальна терапія для кінезіологічної діагностики і терапії причин хвороби і кінезітерапевтичний вплив з метою, щоб задіяти скриті відновні та регенераційні резерви людського організму, фіксації вже досягнутих позитивних змін на попередніх етапах терапії.

МЕДИЦИНА МАЙБУТНЬОГОце комплексний, інтегративний підхід. В такого підходу зовсім інша філософія – лікувати весь організм, а не лише конкретну патологію.

Здійснити перехід медичного закладу на Модель інтегративного лікування складно – адже необхідно в одному Медичному центрі зосередити все необхідне для діагностично-лікувального процесу, забезпечити функціонування реабілітаційного центру з спеціалізованим, декомпресійним обладнанням. Безперечно, були труднощі підготувати мультидисціплінарні  команди фахівців для консультування та лікування в умовах функціонування комплексного підходу – всі лікарі крім основної спеціалізації повинні досконально володіти як мінімум двома суміжними спеціалізаціями (наприклад, лікар – невролог має володіти мануальними  техніками і спортивною медициною), реабілітолог має володіти як мануальними техніками так і техніками роботи на силових тренажерах.

І основне – це науково-методологічне забезпечення: розроблена науково обґрунтована унікальна методика, яка називається Система інтегративної кінезіотерапії.

Не зважаючи на труднощі  НАШ КОЛЕКТИВ ВИКОНАВ ПОСТАВЛЕНІ ЗАВДАННЯ. Критерієм того, що старання не даремні – БАГАТО ТИСЯЧ ВИЛІКУВАНИХ І ВДЯЧНИХ ПАЦІЄНТІВ, які вже 10 років отримують гарантоване, доступне і ефективне лікування. Ми цим пишаємося.

Чим ще ознаменувалися 10 років діяльності?:

  • ПЕРШОЮ АКРЕДИТАЦІЙНОЮ КАТЕГОРЄЮ. Це висока оцінка МОЗ України і фіційно визнана наявність у Медичній установі методів та умов для якісного та високого рівня медичного обслуговування населення.
  • Комплексним підходом в лікуванні. Клініки Інституту першими в Україні впровадили в лікувальну практику комплексний підхід.
  • Клініки Інституту входять в ТОП-5 медичних установ міста Києва. Рейтенгування проведено двома незалежними медичними ресурсами DOC.ua та MEDdoc
  • Створена Система інтегративної кінезіотерапії (СІК). Вона стала науково-методологічним обґрунтування цілісного підходу в лікуванні.
  • За матеріалами розробленої методики СІК підготовлена наукова монографія. В монографії  систематизовані і об’єднані у цілісну модель теоретико-практичні матеріали з питань комплексного лікування, реабілітації та профілактики хвороб спини і суглобів.
  • ОТРИМАНІ ПАТЕНТИ УКРАЇНИ. Запатентовані теоретико-практичні матеріали, які лягли в основу методики СІК і представляють собою наукову новизну.

ЯКІ ВІДМІННОСТІ В ЗАСТОСУВАННІ КЛАСИЧНОГО І КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ

Класичний підхід

Класичні підходи до лікування захворювань кістково-м’язової системи зводяться до симптоматичної терапії, яка передбачає під час гострої фази призначення курсу медикаментозного лікування з метою зниження інтенсивності болю, зменшення запального процесу. Пройшовши курс такої терапії, в пацієнта складається враження одужання, а на справді – лише тимчасовий період ремісії. Оскільки причина не усунута, то хвороба продовжує прогресувати. Необхідно також розуміти, що тимчасові періоди ремісії досягаються не просто так, а ціною здоров’я інших органів та систем в результаті впливу на них побічної дії медикаментозних засобів.

Коли мова заходить про симптоматичне лікування то виникають асоціації з переміщенням пацієнта по конусоподібній спіралі. Кожен наступний її виток стає коротшим – спіраль звужується, що символізує  втрачені можливості, час і невпинний рух до хірургічного вирішення проблеми.

Як не прикро але перспективи сумні – це результат беззастережної орієнтації на лікування симптомів, ігноруючи причини хвороби. Таке лікування не вирішує механічні проблеми, які виникли в результаті м’язових дисбалансів: зміщенням хребців, перекосом кісток тазу, асиметрією частин тіла, тощо.

Лікарі розуміють необхідність комплексного лікування захворювань хребта і суглобів, але для цього мають бути створені умови: весь лікувальний процес має бути зосередженим в клініці. Оскільки  таких умов не має, то виходять з того що мають. Часто лікар рекомендує пацієнту розпочати активний спосіб життя і зайнятися фізкультурою, фітнесом. Такі рекомендації, як правило, забуваються як тільки пацієнт виходить з кабінету лікаря. Але є і інші пацієнти, які скрупульозно виконують всі рекоменддації лікаря. Виникає справедливе питання:

А чи буде користь від таких походів в спортзал? Швидше, що ні. Справа в тому, що причиною переважної більшості захворювань ОРА є м’язова слабкість (гіпотонія). Про це детальніше буде йти мова нижче. Оскільки ми ведемо мову не про досягнення якихось поставлених фітнес-цілей, а про продовження лікування, то воно передбачає: Мануално-м’язове тестування з метою виявлення і усунення гіпотонічних м’язів, м’язових дисбалансів, перекосів кісток і асиметрії частин тіла. Після проведення мануальної терапії з метою усунення, виявленої патології  лікар розробляє кінезітерапевтичну програму для лікувальних сеансів в реабілітаційному залі з фізіотерапевтом.

ВАЖЛИВО! Якщо не провести Мануальне м’язове тестування з метою виявлення можливих дисфункцій скелетно-м’язової системи і розпочати заняття фітнесом чи фізкульттурою, то при наявності гіпотонічних м’язів вони напружуватися не будуть (так як перестають виконувати свої функції), а здорові скелетні м’язи, які компенсаторно включились в роботу заміст слабких будуть перенапружуватися і в кінцевому результаті спазмуються і в них появиться біль.  Що стосується наявності м’язових дисфункцій, то враховуючи сучасні умови життя (низька рухова активність, переважно сидячий спосіб життя, тощо) ймовірність їх наявності дуже висока.

Інтегративний (комплексний) підхід

Основною відмінністю і перевагою Інтегративної моделі лікування від класичної є вищеприведені принципи інтегративної медицини. Якщо при класичному підході, як правило, лікування обмежується фармакотерапією і фізіотерапією, то при комплексному лікуванні цей ланцюжок значно довший:

Консультація+Мануально-м’язове тестування для виявлення причини хвороби Фармакотерапія+фізіотерапія Мануально-м’язове тестування Кінезіологічна корекція Кінезітерапевтичний вплив.

З вище наведеної інформації можна зробити висновок, що діагностика і лікування захворювань опорно-рухового апарату (ОРА) при інтегративному підході сфокусоване на тонусно-силових дисфункціях м’язів.

Чому саме скелетні м’язи – в епіцентрі формування і розвитку захворювань хребта та суглобів?

Лікарі розуміють, що здоров’я людини, в значній мірі, залежить від здоров’я хребта. Є така фраза відомого лікаря Поля Брегга «Хребет – це вішалка усіх хвороб» і з нею можна цілком погодитись. З позиції здоров’я хребта напевно варто трохи перефразувати, а саме: «Слабкий хребет – це вішалка усіх хвороб». В свою чергу здоров’я хребта залежить від стану скелетних м’язів.

Вирішальну роль в стані здоров’я хребта грають оточуючі його м’язи. , Сидячий, малорухливий спосіб життя, який ведуть багато людей спричиняє порушення балансу в роботі м’язів: ті з них, які з певних причин слабнуть (стають гіпотонічними) і не в змозі виконувати свої функції, а ті, що компенсаторно включаються в роботу замість гіпотонічних перевантажуються, спазмуються і постійно знаходяться в напрузі. Тривале перенапруження м’язів веде до підвищення їх тонусу і порушення живлення. В таких випадках можливе виникнення запалення (міозит) і болю (біль у м’язах).

ДОВІДКОВО: М’язовий дисбаланс – це порушення балансу (рівноваги) м’язів, які в процесі виконання своїх функцій мають перебувати в рівновазі – як за співвідношенням їх довжин, так і за силою.

Як відомо, функцію амортизатора – пом’якшувальної прокладки між хребцями – виконує міжхребцевий диск. Вікові зміни, негативна дія зовнішніх чинників, малорухливий спосіб життя і ряд інших причин спричиняють утворення м’язових дисбалансів в результаті чого  порушується циркуляція крові і, відповідно, живлення диска. Наслідком стають дегенеративно-дистрофічні процеси в диску

ДОВІДКОВО: Міжхребцеві диски – це частина тіла, яка не має судин і живиться завдяки скороченню м’язів хребта, які відіграють роль «мікронасосів», здійснюючи шляхом дифузії з оточуючих тканин живлення міжхребцевих дисків. Збій в роботі цих м’язів негайно погіршує живлення дисків. Порушення живленння – це і є початок дистрофічного процесу.

Які ж патологічні процеси відбуваються в наслідок м’язових дисфункцій? Коли навантаження на хребет зростає, він поступово перестає справлятися зі своїм завданням. Це може відбуватися як при збільшенні зовнішнього навантаження (зайва вага, підйом вантажів), так і при неправильному її розподілі (вимушена робоча поза, порушення постави, слабкість м’язів, що підтримують хребет).

Крім цього, зміни всередині самого диска, які відбуваються з віком, при порушенні обміну речовин або як наслідок травми, призводять до того, що диск втрачає свою пружність і міцність, деформується. Можна сказати, що диск «розплющується», не витримуючи навантаження. Ці процеси в диску і оточуючих тканинах називаються остеохондрозом.

У важких випадках внутрішні частини диска починають випинатися і здавлювати нервові корінці і нерви, які проходять поруч. Спочатку виникає протрузія (невелике випинання), потім грижа диска. Протрузії і грижі можуть супроводжуватися сильним болем. Біль може поширюватися по ходу нерва або ж відчуватися на віддалі – в тій частині тіла або органі, до яких йде нерв (корінцевий синдром, радикуліт).

Оскільки диск не справляється з навантаженням, функцію опори беруть на себе інші частини хребта – так підвищується навантаження і на міжхребцеві суглоби. У них теж йдуть процеси зносу – розвивається артроз міжхребцевих суглобів. Всі ці процеси супроводжуються запаленням і болем.

Виникає питання, а яка ж причина захворювань ОРА? З вище наведених міркувань і фактів можна назвати дві тісно взаємопов’язані причини:

  • М’язова гіпотонія і як наслідок – м’язові дисбаланси;
  • Порушення живлення міжхребцевих дисків і хрящів суглобів.

Варто детальніше зупинитися на факторі м’язової гіпотонії (м’язової слабості), узагальнивши послідовність вищеописаних патологічних зміни в хребті людини.   Таким чином, якщо слабне м’яз, то розпочинається формування наступного “ланцюжка патологічних змін” в хребті і суглобах:

  • Гіпотонічні м’язи порушують еволюційно вироблену  послідовність  включення м’язів в руховий акт. Якщо з якоїсь причини  м’яз став гіпотонічним, то він не в змозі виконувати свої функції і «випадає» з рухового патерну. Таким чином порушується послідовність  включення   певних груп м’язів (агоністів, синергістів, антагоністів, фіксаторів, нейтралізаторів) в руховий акт. Всі м’язи в організмі нерозривно пов’язані  між собою ,  окремо  взятий  м’яз хоч  і виконує своє завдання але збій в його роботі позначиться на функціонуванні практично всієї м’язової системи. До цього ще долучається процес формування м’язових дисбалансів.
  • Функції гіпотонічних м’язів компенсаторно виконують здорові. Здорові м’язи виконують свою роботу, а також і функції слабких м’язів. Надмірна робота та виконання не властивих функцій призводить до перенапруження і спазмування, з часом в них виникає відчуття болю. Після цього спазмований м’яз не в змозі нормально скорочуватися і починає слабнути. Саме так  запускається патологічний механізм утворення нових гіпотонічних м’язів і відповідно нових м’язових дисбалансів.
  • М‘язові дисбаланси спричиняють перекоси кісток скелету та асиметрію тулуба. Досить вдало академік Н. Бернштейн порівняв спину людини з конструкцією ланцюгової щогли: хребетний стовп – центральна вісь, а м’язи навколо хребта виступають в ролі розтяжок цієї щогли. Таким чином, рівновага щогли буде підтримуватися рівним натягом кожної з розтяжок, і якщо, хоча б одна розтяжка ослабне, щогла почне нахилятися в протилежну сторону. Отже, коли м’язи спини на одній стороні слабшають, або навпаки коротшають – розбалансовується вся конструкція. Цей стан в медицині називається м’язово-функціональний (постуральний) дисбаланс. М’язово-функціональний дисбаланс буде проявлятися, в першу чергу, зміною пози ( порушенням постави, перекосом тазу, сколіозом, тощо).
  • Порушення біомеханіки опорно-рухового апарату. Формується порочне коло: ослаблені м’язи не в змозі виконувати функцію утримання хребта і виникає нестабільність між тілами хребців і як результат – порушення біомеханіки всього опорно-рухового апарату. У той же час вказані порушення ведуть до ще більшого ослаблення м’язів, оскільки втрачається оптимальна взаємодію між м’язами. Ослаблення м’язів на одній стороні тулоба веде до вкорочення м’язів з іншого його боку (м’язів антагоністів), що викликає порушення рівноваги тіла і нахил центра ваги в одну зі сторін. Порушення функціонування м’язів будь-якого одного сегмента призводить до того, що порушується оптимальний, найбільш раціональний спосіб взаємодії всіх м’язів корпусу: змінюється вигин хребта в поперековому і шийному відділах, змінюється нахил таза, порушується симетричність опори у вертикальному положенні, при ходьбі Формується м’язово-функціональний дисбаланс. Зміна біомеханіки стереотипних рухів (повсякденна робота, ходьба, біг) веде до збільшення слабкості однієї зі сторін і стійкого стану напруженості іншого боку. В результаті вказаних патологічних змін порушується розподілу векторів навантаження як на суглоби, так і на хребет, що сприяє швидкому зношуванню структур хребта й суглобів за рахунок надлишкових навантажень в точках, які не є природніми (руйнується хрящова тканина, виникають запальні процеси).
  • Порушення іннервації, кровообігу і циркуляції лімфи.  Коли людина мало рухається, веде  сидячий спосіб життя, то глибокі хребетні м’язи постійно напружені і нерухомі, тобто циркуляція крові і лімфи в них практично відсутня. З часом в цих м’язах порушиться живлення і буде запущений механізм порушення обміну речовин, що приведе до дегенеративних і ішемічних явищ.
  • Дегенеративно-дистрофічні процеси в хребті і суглобах. Живлення  міжхребцевих дисків і суглобового хряща відбувається шляхом осмосу і дифузії з прилеглих тканин. Причому процес повноцінного живлення можливий лише в процесі здорового руху. Це ж стосується і суглобів – повноцінне живлення хряща можливо тільки при здорових м’язах і активному способі життя. Маючи пористу структуру, хрящ віддає синовіальну рідину при стисненні і вбирає її назад в спокійному стані. Синовіальна рідина в цьому випадку грає не тільки роль мастила, але і розчину для живлення. Порушення механізму живлення хребта і суглобів провокує в них дегенеративно-дистрофічні процеси і в результаті – міжхребцеві грижі, артрози і інші тяжкі захворювання опорно-рухового апарату.

Отже, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 80% населення мають різну патологію опорно-рухового апарату. Кожен хто попав в ці 80% знаходяться на різних етапах ланцюжка патологічних змін в хребті і суглобах і від ефективності лікувальних заходів залежить яка частка поповнить ряди пацієнтів з тяжкими захворюваннями ОРА. А якщо врахувати пізню діагностика в Україні, відсутність профілактичних заходів і несвоєчасне, переважно симптоматичне лікування, то, на превеликий жаль результати для наших громадян будуть сумними.

Таким чином, можна констатувати, що, незважаючи на значні досягнення медицини, в медикаментозному лікуванні симптомів, а також хірургічних методів вона залишається безсилою перед зростанням захворюваності ОРА. В чому ж причина? На нашу думку, причин декілька:

  • Беззастережній орієнтації на лікування симптомів захворювань за повного ігнорування причини хвороби;
  • Відсутність комплексного, інтегративного підходу;
  • Відсутність профілактичного напряму й украй слабкі реабілітаційні програми.

Інститут ортопедії і неврології вже 10 років як усунув вказані причини, запровадивши в клінічну практику комплексний, інтегративний підхід, розробивши унікальну методику лікування і профілактики ОРА – Система інтегративної кінезітерапії.

ЯК ПРОХОДИТЬ КОНСУЛЬТАЦІЯ І ПРОЦЕС ЛІКУВАННЯ

Як проходить консультація?

Якщо людина прийшла на консультацію, то, як правило, вона вже перебуває на якомусь етапі описаного “ланцюжка патологічних змін”. Основна задача лікаря, як мінімум – зупинити цей негативний процес, а задача максимум – повне одужання.

Для того щоб досягти максимально можливого  результату необхідно не задавнювати хворобу, а як тільки з’явилися больові відчуття або інші симптоми, звертайтесь в Інститут ортопедії і неврології. Вас комплексно обслідують кращі лікарі Києва, причому кожен з них фахівець не лише за основною спеціалізацією невролога чи ортопеда-травматолога, а і мають додаткові спеціальності: мануального терапевта, остеопата, лікаря фізичної реабілітаційної медицини.

Але треба розуміти, що найефективнішим методом лікування захворювань хребта і суглобів є профілактика. Через це, декілька раз на рік дуже бажано проходити профілактичний курс – це дасть можливість уникнути грізних захворювань хребта і суглобів і не лише – оздоровиться весь Ваш організм!

Прийом лікаря-невролога чи ортопеда-травматолога проходить за наступним алгоритмом:

ЕТАП 1. Збираються скарги та анамнез. Мета: Сформувати детальну історію хвороби: дані про початок, розвитку і перебігу захворювання, створити уявлення про особливості і індивідуальні прояви патології, тощо.  Чіткі відповіді пацієнта будуть сприяти встановленню правильного діагнозу. Для цього пацієнтові слід повідомити лікаря про:

  • Генетичну схильності до певних захворювань;
  • Які турбують симптоми, ступінь їх вираженості та частота виникнення;
  • Які приймаються препарати.

На прийом до лікаря бажано принести всі результати проведених обстежень (якщо вони є), виписки та іншу медичну документацію. Це дозволить лікарю поставити максимально точний діагноз в найкоротші терміни і приступити до лікування.

Після бесіди лікар проводить огляд. Він обов’язково оцінює:

  • Рухову активність;
  • Симетричність кінцівок і плечей;
  • особливості постави;
  • Ступінь тремтіння рук і тіла в цілому.

Спеціаліст перевіряє рефлекси і силу м’язів, температурну і больову чутливість шкіри. Також визначаються координацію рухів, здатність правильно оцінювати просторове положення тіла, стійкість в різних позах. Сьогодні неврологи мають в своєму арсеналі цілий ряд найпростіших тестів. Вони дають загальне уявлення про стан нервової системи.

ЕТАП 2. Лікар проводить візуальну діагностику. Мета: оцінити адекватність рухового та статичного стереотипів. Вивчити позу хворого: наявні асиметрії та перекоси різних частин тіла. Особлива увага звертається на стопу, оскільки наявні вади, а також мязові дисфункції в стопі є причиною порушення біомеханіки  всієї скелетно-м’язової системи.

ЕТАП 3. Мануальне м’язове тестування (ММТ). Мета: діагностика з використанням Мануального мязового тестування опорно-рухового апарату з метою виявлення гіпотонічних (слабких) і гіпозбудливих м’язів та виявлення причини. Крім цього мануальне мязове тестування дає можливість визначити ефективні методи усунення наявних дисфункцій.

Ефективність ММТ заснована на здатності фахівця визначати зворотний зв’язок з різними ділянками тіла пацієнта. Функціональна слабкість окремих м’язів тіла або цілих їх груп дозволяє припустити наявність у пацієнта порушень функціонування тих чи інших органів і систем організму. Клінічно слабкість м’язів проявляє себе виключенням їх з рухового акту і  включенням замість них інших здорових м’язів, які починають отримувати подвійне навантаження і з часом перенапружуються, спазмуються і починають боліти. Цей процес описаний вище як механізм формування ланцюжка патологічних змін.

ЕТАП 4. Функціональне тестове заняття в реабілітаційному залі. Мета: більш об’єктивно оцінити функціональний стан опорно-рухового апарату пацієнта з метою написання ефективної кінезітерапевтичної програми для її реалізації на декомпресійних тренажерах.

ЕТАП 5. Формування програми лікування.За даними ММТ та попередніх етапів, а також в залежності від наявності інтенсивного больового синдрому лікар розробляє програму лікування:

  • Фармакотерапія і Фізіотерапія. Мануальне м’язове тестування дає можливість підібрати раціональний набір медикаментозних препаратів з мінімальним впливом побічних ефектів. Після усунення больового синдрому пацієнтові рекомендований курс міофасціальної терапії і кінезітерапії. Без проходження цього курсу лікування буде не завершеним. Це означає, що захворювання прогресує і через не тривалий період ремісії в пацієнта з’явиться больовий синдром і все піде по «спіралі».
  • Сеанси міофасціальної терапії. Використовуючи ММТ лікар формує програму з мануальних технік (постізометрична релаксація, мануальна терапія, остеопатія, ПІР та ін.) для корекції м’язових дисфункційй.
  • Сеанси кінезітерапевтичного впливу.  Лікар за результатами попередніх етапів та функціонального тестування розробляє індивідуальну кінезітерапевтичну програму одужання.

ЯК ПРОХОДИТЬ ПРОЦЕС ЛІКУВАННЯ?

Медикаментозне лікування захворювань хребта і суглобів

Призначаючи курс фармакотерапії при больовому синдромі лікар, в першу чергу, виходить з того, що БІЛЬ ТЕРПІТИ НЕ МОЖНА. Справа в тому, що побічний ефект від болю може значно перевершувати побічну дію медикаментозних препаратів. Це тому, що від тривалого больового синдрому знижується імунітет, пригнічується нервова система, формуються тригерні точки  і можлива хронізація болю. Що стосується утворення тригерних точок, то вони є потенційними джерелами, які провокують  больовий міофасціальний синдрому.

Основне завдання лікаря на цьому етапі максимально швидко позбавити пацієнта больових відчуттів з мінімальною побічною дією.

Медикаментозне лікування в Інституті відбувається у відповідності до уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги МОЗ України та міжнародних клінічних протоколів.

Таким чином, медикаментозні засоби при лікуванні хребта і суглобів мають усувати біль і запалення, покращувати кровообіг, відновлювати хрящ і суглобову рухливість, а також нівелювати депресивні стани у пацієнта. З усіма цими завданнями справляється комплекс грамотно підібраних медикаментів.

Медикаментозні методи:

  • Знеболюючі, протизапальні і протинабрякові препарати. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) допомагають хворому перемогти біль, запалення і набряклість. Новокаїнова блокада ефективно застосовується для боротьби з больовими відчуттями. Також застосовуються гелі та мазі для місцевого знеболювання;
  • Лікарські засоби, призначені для поліпшення кровообігу і обмінних процесів. Поліпшити периферичний кровообіг і відновити судинний тонус допоможе лікарський засіб Актовегін. Вітаміни покращують обмінні процеси, вони необхідні для підтримки здоров’я хребта.
  • Препарати для розслаблення м’язів. Міорелаксанти – препарати, що знімають сильні спазми м’язів. При м’язових спазмах свою ефективність показали такі препарати, як Баклофен, Мидокалм і Сірдалуд.

Варто детальніше зупинитися на певних фармакотерапевтичних методах і засобах.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ), при захворюваннях хребта і суглобів. НПЗП допомагають хворому перемогти біль, запалення і набряклість. Ці препарати можуть випускатися як для місцевого зовнішнього застосування в вигляді мазей і гелів, так і для внутрішнього прийому в формі таблеток і розчинів для уколів. Нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть бути різних груп:

  • До групи Диклофенак відносять Наклофен ДУО, Вольтарен, Диклофенак ретард-Акрихин і ін. Такий поділ пов’язаний з тим, що основною діючою речовиною цих препаратів є диклофенак. Ці засоби підсилюють знеболювальну дію інших знеболюючих засобів і знімають запалення. Недоліком цієї групи є неможливість їх застосування в період вагітності і лактації.
  • На відміну від попередніх засобів, препарати групи Ібупрофену дозволені до прийому у вагітних і годуючих жінок під контролем лікаря. Ібупрофен непогано переноситься і тому може призначатися дітям. Препаратами цієї групи є Нурофен.
  • Прискореним знеболюючим ефектом володіє група препаратів кетопрофен: Фастум гель, Кетонал і Биструмгель.
  • До НПЗП нового покоління відносять групу Німесуліду. Вони володіють мінімальними побічними діями. Представниками цієї групи є Німесил, Найз і НІМУЛІДУ.

Судинорозширювальні препарати при остеохондрозі. Звуження кровоносних судин при остеохондрозі спостерігається в зв’язку з больовим синдромом і м’язовим перенапруженням. В результаті цього відбувається кисневе голодування пошкоджених тканин, а як наслідок, порушується функціональність внутрішніх органів. Щоб уникнути подібних ускладнень, лікарі призначають своїм пацієнтам судинорозширювальні препарати: Пентоксифілін, Еуфілін та Трентал. Поліпшити периферичний кровообіг і відновити судинний тонус допоможе лікарський засіб Актовегін.

М’язові релаксанти при остеохондрозі. Міорелаксанти розслаблюють м’язи і дають заспокійливий ефект. Це благотворно впливає на кровообіг і допомагає аналгезуючій дії нестероїдних протизапальних засобів. М’язові релаксанти також сприяють прискоренню процесів відновлення пошкоджених тканин. При м’язових спазмах свою ефективність показали такі препарати, як Баклофен, Мидокалм і Сірдалуд.

Хондропротектори при захворюваннях хребта і суглобів. Відновити хрящову тканину допомагають хондропротектори і вітамінні комплекси. Під хондропротекторами розуміються засоби, що відновлюють не тільки хрящову тканину, але і рухливість в суглобі. Гідними препаратами цієї групи є засоби на основі хондроїтину і глюкозаміну: Остеоартізі і Терафлекс. У вигляді мазі можна застосовувати Хондроксид.

Седативні препарати. Здавалося б, навіщо приймати заспокійливі препарати при лікуванні остеохондрозу? Відповідь не так складна, як здається: больовий синдром, який переслідує людину протягом тривалого терміну, легко може спровокувати депресивні стани і часті стреси. У більшості випадків достатньо буде прийому настойки валеріани або пустирника. У більш важких випадках лікарі можуть призначити Гідазепам або Донорміл.

ВАЖЛИВО! Підбирати засоби для лікування захворювань хребта і суглобів, повинен лікуючий лікар.

Фізіотерапевтичні процедури. Фізіотерапевтичні процедури призначаються пацієнтам для усунення болю і запалення. В цьому напрямку ефективно працює електрофорез, ультразвук, лікування лазером і магнітами.

Новітня методика лікування суглобів

Плазмотерапія (плазмоліфтінг, PRP терапія) – це введення людині плазми, виділеної з його ж крові. Цей метод має широкі показання до застосування – його використовують і для омолодження, і для лікування різних захворювань. PRP терапія суглобів, наприклад, застосовується для лікування захворювань суглобів. Особливо ефективна на ранніх стадіях захворювання. Плазмотерапія створює умови для запуску регенеруючих процесів в суглобах, а також усуває біль.

Показання до плазмотерапіі суглобів. За яких симптомах і захворюваннях рекомендується вдатися до цього методу?

  • Артрит;
  • Артроз;
  • Бурсит;
  • Болі в суглобах;
  • Наслідки травми суглоба.

Метод дозволяє знизити неприємні відчуття в суглобі і відновити його рухливість.

Як працює плазмотерапія? Зазвичай для процедури використовують плазму, насичену тромбоцитами. Тромбоцити стимулюють регенерацію і сприяють відновленню пошкоджених ділянок тканин. Тому вже після першої процедури пацієнти говорять про відчутне полегшення.

Ефект PRP-терапії суглобів:

  • Зменшення запалення;
  • Покращення кровопостачання;
  • Збільшення синтезу колагену і природної «мастила» суглоба.

Незважаючи на те, що ефект можна відчути вже після першого сеансу PRP-терапії, лікарі зазвичай рекомендують провести від 3 до 10 сеансів, щоб досягти тривалого ефекту. Зазвичай біль і дискомфорт повністю проходять за 3-5 сеансів.

Чи можна поєднувати плазмотерапію з іншими методами лікування? Плазмоліфтінг часто використовують у поєднанні з іншими методами консервативного лікування, наприклад:

  • медикаментозна терапія;
  • Мануальною терапією;
  • фізіотерапія;
  • Лечебной фізкультурою;
  • рефлексотерапія і т.п.

Всі ці методи спрямовані переважно на відновлення кровообігу і запобігання дегенерації тканин. Комплексне застосування цих методів дозволяє добитися стійкого поліпшення стану.

Як проводиться процедура. PRP-терапія проводиться в кілька етапів:

  • Забір венозної крові (близько 50 мл)
  • Виділення з крові насиченою тромбоцитами плазми
  • Введення отриманої плазми в область ураженого суглоба

Вся процедура займає близько півгодини. Величезна перевага цієї методики – відсутність алергічної або аутоімунною реакції на введення власної плазми. Тому PRP-терапія призначається дуже широко.

Немедикаментозна терапія

Рух, як такий, може замінити ліки, але всі лікувальні засоби світу не замінять дії руху

Торквато Тассо

Реалізація комплексного, інтегративного підходу до лікування захворювань опорно-рухового апарату в Інституті ортопедії і неврології вимагала розробки теоретико-практичних засад цього підходу. З цією метою була розроблена Система інтегративної кінезітерапії. Суть методу описана в попередньому параграфі, залишається тільки деталізувати окремі етапи. Таким чином Система інтегративної кінезітерапії ґрунтується на послідовному виконанні таких основних етапів:

  • ПЕРШИЙ ЕТАП: Кінезіологічна діагностика. Мета: На базі ММТ виявити патологічні зміни в скелетних м’язах: гіпотонічні м’язи, м’язові дисбаланси, наявні перекоси та асиметрію частин тіла, а також порушення в статичному та динамічному руховому стереотипі. Мануально-м’язове тестування дає можливість визначити вид терапії для корекції наявних патологій. Декілька слів про Мануальне м’язове тестування. ММТ – це метод, заснований на визначенні біологічно зворотного зв’язку з тілом пацієнта. Він допомагає виявити функціональну м’язову слабкість певних скелетних м’язів. Завдяки ММТ можна отримати інформацію про причини хвороби з високою вірогідністю і підібрати оптимальне лікування. Слабкість конкретної м’язової групи свідчить про порушення здоров’я органів, що мають асоціативні зв’язки з цими м’язами, про дезорганізацію нейром’язового забезпечення даної області. Якщо з’являється тонусно-силовий дисбаланс, то тіло намагається відновити рівновагу шляхом напруги м’язової тканини. При цьому виникає біль, яка може відчуватися в зовсім іншому місці. Наприклад, при нападі стенокардії біль віддає під лопатку або в ліву руку.
  • ДРУГИЙ ЕТАП: Кінезіологічна корекція. Основне завдання цього етапу – усунути виявлені тонусно-силові дисфункції м’язів, перекоси та асиметрії частин тіла. Не менш важливим є процес активізації гіпертонічних м’язів для їх включення в рухові акти з метою виконання своїх функцій. Паралельно має йти робота для приведення в нормотонус гіпертонічних і гіперактивних м’язів. Для проведення корекції застосовуються м’які мануальні техніки: мануальна терапія, остеопатія, постізометрична релаксація, міофасціальний реліз, тощо. Відповідальним є процес відновлення правильних патернів руху. Справа в тім, що при відсутності належної корекції статичного та рухового стереотипу будь яка терапія результату не принесе.
  • ТРЕТІЙ ЕТАП: Кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта. Мета: активізувати внутрішні скриті відновні та регенераційні резерви організму з метою формування здорового м’язового корсету, відновлення повноцінного кровообігу, циркуляції лімфи, іннервації та живлення кістково-м’язових структур, в першу чергу міжхребцевих дисків та хрящів суглобів. Фіксація результатів лікування, яких вдалось досягти на попередніх етапах, і в першу чергу – оптимального рухового стереотипу.

Саме так виглядає шлях до гарантованого одужання пацієнтів Інституту ортопедії і неврології. Він не простий, оскільки потребує чималих зусиль як мультидисціплінарної групи лікарів та фізіотерапевтів, так і витримки та старання самого пацієнта. Важливим є те, що цей шлях спрямований на мінімізацію впливу негативних чинників медикаментозної терапії та є таким, що забезпечує повне видужання або тривалий період ремісії.

Питання, які часто задають пацієнти

    Всі рекомендації це дуже індивідуально. Можливо рекомендації обмежити руховий режим стосувалися лише періоду загострення. Для того, щоб суглоб функціонував, він має бути в русі.

Є такий метод і називається “Профілактика”. А якщо серйозно, то ще не придумали такої пилюлі, яка позбавилаб від цього тяжкого захворювання. Досвід показує, що лише комплексний підхід дає гарний результат.

Ця процедура, як і багато інших діагностичних процедур залежить від людського фактора. Навіть проходячи апаратну діагностика не завжди опис результату є бездоганним.

Якщо говорити про Інститут ортопедії і неврології, то наші фахівці вже понад 10 років виконують цю процедуру, через це достовірність результату ми гарантуємо.