Робочий час
-
Пн — Пт 08:00 – 22:00
Сб – Нд 09:00 – 18:00
Контактна інформація
-
Телефон: (044) 227-0-228
Запитайте експертів
У своєму житті людина нерідко стикається з ситуаціями, в яких він відчуває страх. Схильність до виникнення страхів — типова особливість психогенних захворювань та інших форм патології в дитячому віці. У певні моменти страх може переходити в паніку.
Виділено самостійні клінічні форми, при яких важкі приступи важкої тривоги (паніки) не обмежуються певною ситуацією або конкретними обставинами і тому непередбачувані.
Ще наприкінці Х1Х століття «тривожні атаки» (anxiety attack) описав Зигмунд Фрейд. При них тривога виникала раптово, що не була спровокована якимись ідеями і супроводжувалася порушеннями дихання, серцевої діяльності та інших тілесних функцій. Фрейд описував такі стани в рамках «неврозу тривоги» або «неврозу занепокоєння».
Термін «панічні атаки» в якості окремої клінічної одиниці існує в зарубіжній літературі з 1980 року. У лікарів-неврологів він більше фігурує під маскою вегетативно-судинного кризу. Панічні атаки зазвичай виникають у людей у віці 20-40 років, проте зараз описуються у дітей у віці 10-15 років. В цілому їх поширеність в популяції досягає 3%, причому особи жіночої статі страждають в 2 рази частіше (Von Kroff G., 1985; Katon W., 1986).
Причинними факторами виникнення панічних атак можуть бути як шокові і субшоковие психічні травми, що викликають гострий переляк, так і затяжні психотравмуючі ситуації (у дітей це тривала розлука з близькими, важка хвороба батьків та ін.).
В етіології чимала роль належить також деяким факторам внутрішніх і зовнішніх умов. У числі внутрішніх чинників особливе значення мають тривожно-недовірливі риси характеру і прояви психічної незрілості у вигляді підвищеної вразливості і сугестивності. Певну роль відіграє, мабуть, і рецессивно-генетична передача: у батьків достовірно підвищений відсоток тривожно-депресcівних розладів.
Основним сприяючим панічним атакам фактором зовнішніх умов є неправильне виховання типу потворствующей гиперпротекции з тривожними побоюваннями батьків з приводу здоров’я дитини.
Величезне значення для клінічної реалізації панічних атак має порушення вегетативної регуляції при обумовленості конституціональними особливостями організму, а може бути і результатом натальних і постнатальних травм, нейроінфекцій, інтоксикацій.
Панічні атаки можуть бути:
- спонтанними;
- спровокованими.
- озноб;
- тремтіння;
- прискорене серцебиття;
- підвищення артеріального тиску;
- сухість у роті;
- блідість, а потім гіперемія шкірних покривів з підвищеною пітливістю і задишкою.
Велика кількість симптомів робить часом надзвичайно скрутній диференціальну діагностику панічних атак і деяких форм скроневої епілепсії, а також істеріоформних розладів.При переважанні в кризах емоційно-афективних розладів останні частіше представлені фобическими пароксизмами. У цьому випадку провідним клінічним проявом стає страх. У дітей це страх темряви, самотності, відриву від матері, лікарні; у підлітків — страх відкритих просторів, висоти, великої кількості людей, катастрофи, падіння, можливості «збожеволіти», захворіти невиліковним захворюванням. У зв’язку з цим можуть робитися захисні форми поведінки: не виходять на вулицю, постійно миють руки, вимагають присутності поруч родичів. У подальшому страх перестає бути конкретним і проявляється загальною тривогою, напруженістю, невмотивованою агресією. На жаль, такі напади мають і більш віддалені наслідки, так як стають фоном для формування психопатологічних рис характеру, оскільки в динаміці мають тенденцію повністю не купироваться в межпріступномперіоді. Таким чином, критерії, необхідні для діагностики панічних атак, наступні:
- пароксизмальность;
- полісистемні вегетативні симптоми;
- емоційно-афективні розлади, вираженість яких може коливатися від «відчуття дискомфорту» до «паніки».