Робочий час
  • clock Пн — Пт 08:00 – 22:00
    Сб – Нд 09:00 – 18:00
Контактна інформація
Запитайте експертів
user-3
email-2
smartphone

Лікування радикуліту

Радикуліт — запалення корінців спинного мозку. Він, переважно, спостерігається в попереково-крижовому відділі хребта. Радикуліт може виникати самостійно або бути наслідком остеохондрозу та інших захворювань. У спортсменів радикуліт виникає в результаті забою поперекового відділу хребта при падінні, невдалих стрибках, перерозгинанні тулуба, хронічних перенавантаженнях по вертикальній осі хребта.

Прояви радикуліту

Основним проявом цього захворювання є різкий біль у поперековому відділі, що віддає в ногу. Рухи тулуба суттєво обмежуються, особливо нахили вперед, повороти в здорову сторону. На стороні радикуліту утруднене випрямлення ноги, спостерігається зниження м’язового тонусу і атрофія м’язів сідниці, стегна і гомілки. Рефлекторно-болюче ослаблення викликає порушення постави і розвиток сколіозу. Захворювання протікає хронічно, постійно загострюється в разі переохолодження, фізичної напруги, травми. У гострий період хворих госпіталізують і в комплексі лікування призначаються засоби фізичної реабілітації. Найбільш поширеним захворюванням хребта є радикуліт (від лат. Radicula – «корінець») – ураження корінців спинного мозку, що викликають моторні, вегетативні і больові порушення. Залежно від місця виникнення розрізняють шийний, шийно-плечовий, грудний і попереково-крижовий радикуліт.

Причини і механізми виникнення

Етіологія радикуліту може бути будь-якою: утиск грижею (так званий дискогенний радикуліт), пухлиною (що трапляється вкрай рідко), кістковими фрагментами відростків хребців при травмі. Але найбільш часто корінець ущемляється в отворі між поперечними відростками хребців. Сколіотичний процес, що посилюється ожирінням і гіподинамією, в певних зонах (шийно-грудний перехід, попереково-грудний перехід, V поперековий хребець і крижі), поступово знижує діаметр, а точніше, висоту міжхребцевих отворів. І часто без будь-якої видимої причини, а також на тлі простудного захворювання або перевтоми (як фізичного, так і психічного) корінець внаслідок падіння м’язового тонусу піддається сильному стиску, що викликає яскраво виражений стійкий больовий синдром. Важливою ланкою цього процесу є перекіс (в мануальній терапії використовуються терміни «блокування» і «підвивих») фасеткових суглобів, розташованих на дугах хребців і з’єднують верхній і нижній хребці. Компресія корінця веде до виникнення болю по ходу нервів, які формуються з цього корінця, напруги м’язів даної зони і часто до вегетативних порушень у вигляді стійкого почервоніння або збліднення шкіри. Якщо корінцевого синдрому немає і біль локалізується в проекції хребців, в залежності від місця її локалізації розрізняють: цервикалгію (біль в шиї), торакалгію (біль у грудях), люмбалгію (біль в попереку), а також тораколюмбалгію і цервикоторакалгію.

Радикуліт

Люмбаго – так зазвичай називають загострення клубово-крижового радикуліту. Цей термін походить від латинського слова lumbus (поперек) і може позначати будь-яку гостру біль (простріл) в нижній частині спини, незалежно від причин її виникнення і характеру прояву. Спровокувати напад радикуліту можуть занадто великі навантаження на хребет (в тому числі підняття важких предметів), травма, застуда (особливо якщо переносити його на ногах), переохолодження, тривале перебування в незручній позі, фізична і психічна перевтома. Таким чином, причини про які ішла мова вище більш логічно віднести до факторів які можуть провокувати радикуліт. Реальна причина має біомеханічний характер, а саме – не природні рухи, пози спричиняють тонусно-силові дисфункції м’язів, призводять до порушення інервації і живлення, а з плином часу – в хребті відбуваються дегенеративно-дистрофічні процеси. тобто остеохондроз. Радикуліт – це не окреме захворювання, а синдром, який розвивається на фоні паталогічних процесів в хребті. Таким чином, можна говорити про те, що радикуліт – це ускладнення остеохондрозу.

Лікування радикуліту

Лікування радикуліту в Інституті ортопедії і неврології відбувається на основі Системи інтегративної кінезіткрапії – це комплексне лікування, яке передбачає заходи направлені на зняття болю в гострому періоді і профілактику подальших загострень. Воно включає в себе прийняття анальгетиків і нестероїдних протизапальних препаратів, використання зігріваючих мазей, компресів і пов’язок, лікувальну фізкультуру, масаж, мануальну терапію. Всі призначення відбуваються після проведення детального Мануального м’язового тестування. Метою тестування є визначення слабких м’язів і підбір оптимального лікування. В гострому періоді при перекосі фасеткових суглобів, оскільки хребці не можуть мимовільно вирівнятися, потрібна допомога мануального терапевта. І тут потрібна допомога мануального терапевта: вдало вправивши суглоб (тобто усунувши перекіс суглобових поверхонь), можна значно полегшити стан хворого. Легке постукування пацієнта по спині або струшуючи його, мануальний терапевт намагається домогтися звукового феномена – своєрідних клацань, які свідчать про те, що поверхні суглобів поєдналися під час маніпуляції. До речі, періодичні внутрісуглобні клацання, що виникають при потягуванні або виконанні різних рухів, не тільки в суглобах хребців, але і в будь-яких інших суглобах ніг або рук – абсолютно нормальне явище.

Реабілітація при радикуліті

Лікувальну фізичну культуру призначають у ліжковому режимі після зменшення гострих проявів захворювання. Заняття проводять на тлі індивідуального укладення хворого, витягнення з елементами фіксації, використання масажу, фізіотерапії. Для зменшення болю хворому в положенні лежачи на спині в підколінну ділянку кладуть високий валик, ноги відводять і розгортають назовні і з’єднують п’яти; в положенні, лежачи на животі під нижню його ділянку і таз кладуть подушку. Застосовують витягування в положенні лежачи на спині або животі на похилій площині або ліжку з піднятим узголів’ям з фіксацією тулуба за лямки, які проведені під пахвами як при компресійних переломах хребта в поперековому відділі. У заняття включають загально-розвиваючі вправи, дихальні і ідеомоторні вправи, пасивні рухи, що виконуються в повільному темпі, з невеликою амплітудою, з обмеженим числом повторень. Поступово застосовують активно-пасивні та активні рухи кінцівкою на ураженій стороні. Більшість вправ лікувальної гімнастики при самостійних заняттях виконують з положень, що розвантажують хребет: лежачи на спині, животі, в упорі, стоячи на колінах. Використовують вправи, що зменшують тиск на спинномозкові корінці і нерви. Використовують змішані виси, вправи і витягування у воді. У положенні стоячи виконуються нахили, повороти і кругові рухи тулуба з невеликою амплітудою в повільному темпі.   Лікар при написанні кінезітерапевтичної програми передбачає виконання фізичних вправ у різних вихідних положеннях, але уникають таких, які підвищують навантаження на хребет, створюють умови для його скручування. Вправи кінцівками виконуються з максимально можливою амплітудою, плавно, з повним виключенням ривкових рухів. Кінезітерапевтична програма передбачає витягування на похилій площині, виси на гімнастичній стінці, корекцію постави симетричними і асиметричними вправами. Лікувальний масаж застосовують при зменшенні гострих проявів радикуліту  з метою посилення ефекту від  кінезітерапевтичного впливу для:
  • поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних процесів;
  • зменшення гострого болю в ураженій ділянці;
  • зниження спастичності і розслаблення паравертебральних м’язів;
  • попередження порушень постави і атрофії м’язів нижніх кінцівок;
  • поліпшення загального тонусу організму.
Перші процедури масажу короткочасні і щадні. Спочатку застосовують легкі погладжування, потім ніжні розтирання і вібрації. Масаж комбінують з активними і пасивними рухами, тепловими процедурами. Після завершення лікування лікарі рекомендують проводити підтримуюче лікування: перше – через три місяці, а потім регулярно через півроку. Як домашнє завдання лікарі радять пацієнтам лікувальну фізкультуру зробити способом життя з метою  подальшого зміцнення м’язів тулуба, збереження рухливості хребта і нормальної постави; загартування і тренування організму до фізичних навантажень побутового і виробничого характеру, подовження ремісії захворювання. Реалізація цих завдань здійснюється за допомогою ранкової гігієнічної та лікувальної гімнастики, ходьби, плавання, рухливих ігор, теренкуру, ходьби на лижах, їзди на велосипеді. При виконанні всіх фізичних вправ необхідно уникати осьового навантаження хребта, надмірної амплітуди рухів, різких і ривкових рухів, підняття ваги в положенні «підйомного крана». Лікувальний масаж використовують періодично для поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних процесів у зоні ураження, скорочувальної здатності м’язів спини і кінцівок; підтримання функцій хребта і нормальної постави.