Робочий час
  • clock Пн — Пт 08:00 – 22:00
    Сб – Нд 09:00 – 18:00
Контактна інформація
Запитайте експертів
user-3
email-2
smartphone

ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СУГЛОБІВ

СИМПТОМИ ХВОРОБИ:

  • Хворобливі відчуття при фізичних навантаженнях
  • Наявність хрускоту
  • Скутість рухів вранці
  • Слабкість
  • Ломота в тілі
  • Підвищення температури

УСКЛАДНЕННЯ ХВОРОБИ

  • Руйнуються суглоби
  • Людині важко справлятися з повсякденними навантаженнями
  • Інвалідність
  • Поява гриж
  • Ниркова недостатність
  • Знижена якість життя

ОПИС ХВОРОБИ

За статистикою ВООЗ (Всесвітньої Організації Охорони здоров’я) захворювання суглобів займають одне з головних місць за поширеністю серед населення. В даний час відзначається стрімке зростання таких захворювань, пов’язано це насамперед зі зміною способу життя. Низький рівень фізичної активності, стреси, надмірна маса тіла, сидяча робота, неправильно підібране взуття, травми призвели до того, що захворювання опорно-рухового апарату «помолодшали» і все частіше зустрічаються не тільки у літніх, а й у молодих людей. Один із частих симптомів при зверненні до лікаря – біль, зменшення амплітуди рухів, почервоніння, деформація суглоба, набряк, порушення функцій. Фахівці Інституту ортопедії та неврології зможуть діагностувати причину захворювання і призначити необхідне лікування.

ПРИЧИНИ ТА ПРОЯВИ ЗАХВОРЮВАННЯ СУГЛОБІВ

Опорно-рухова система кожної людини складається з кісток, зв’язкового апарату, м’язів і суглобів. Зміна в роботі окремої ланки впливає на роботу всієї кістково-м’язової системи і звичайно ж на функціонування суглоба в цілому, приводячи до дистрофічних змін і характерної симптоматики. Так наприклад, остеопороз – являє собою захворювання кісток і суглобів, при якому знижується щільність кісткової тканини, вона стає більш крихкою, збільшується ризик виникнення переломів. Ця хвороба тривалий час може протікати безсимптомно, але частіше за все страждають тіла хребців, зміщуються, тим самим викликаючи біль і змушуючи йти до лікаря. Постійна монотонна фізична робота, пов’язана з підняттям тяжкості, статичний, «сидячий» спосіб життя, нераціональні, різкі навантаження в тренажерному залі – все це призводить до надмірного впливаю на суглоб, призводить до його зношування і деформації. Травми, переломи, удари, отримані в побуті, можуть привести до розриву м’язів, зв’язок, переломів кісток і порушення функції суглоба в цілому. Нераціональне харчування і високий індекс маси тіла призводять до порушення кровообігу в тканинах, великому навантаженні на суглоби і швидкого зношування.

Запальні причини захворювання суглобів

Однією з причин захворювань суглобів є запальні процеси, викликані аутоімунними, алергічними реакціями в організмі або інфекційними агентами. Артрит – збірний термін, що позначає хвороби суглобів запальної етіології. До них відноситься:

Ревматоїдний артрит – аутоімунне захворювання, характерною ознакою якого є запальний процес в суглобах. Причиною ревматоїдного артриту є наступні фактори: генетичний, інфекційний і пусковий. Їх комплексний вплив запускає автоімунний механізм розвитку захворювання.

Септичний (інфекційний) артрит – захворювання, при якому запалення суглобів відбувається внаслідок попадання інфекційного агента гематогенним (через кров), лімфогенним (через лімфу та лімфатичну систему) або прямим шляхом (внаслідок травм і пошкоджень). Таким чином, вогнище інфекції може знаходиться не тільки в суглобовій порожнині, але і поза нею. Найчастіше дане захворювання вражає великі суглоби (моноартрит), але при прогресуванні процес може поширюватися в організмі.

Поліартрит – запальний процес, що вражає одночасно або послідовно кілька суглобів. Він може виникати як самостійно, так і бути наслідком інфекційних і неінфекційних захворювань: сепсису, подагри, сильних стресових ситуацій та інших.

Спондиліт – запальне захворювання, яке вражає тіла хребців, що в подальшому призводить до їх деформації і руйнування і вираженому больовому синдрому. Найбільш важкою формою спондиліту є спондилоартрит – хвороба Бехтерева – при якій спостерігається різке обмеження рухливості суглобів внаслідок заміни еластично-тканинної структури на кісткову тканину. Імовірною причиною цього захворювання є аутоімунні процеси, спадковість і пусковий механізм розвитку хвороби у вигляді інфекції, переохолодження і травми.

Метаболічні причини захворювання суглобів

Живлення і порушення обміну речовин грають важливу роль в розвитку захворювання суглобів.

Подагра – метаболічне (обмінне) захворювання, яке характеризується відкладенням кристалів уратів і накопиченням сечової кислоти. Причиною даного захворювання є сукупність факторів, таких як:

  • зайве вживання в їжу червоного м’яса, кави, чаю, алкоголю
  • супутня патологія у вигляді артеріальної гіпертензії, ниркової недостатності, аутоімунних захворювань.

Характерним симптомом подагри є тофуси – подагричні вузлики, що призводять до деформації і деструкції суглоба. Надалі хвороба поширюється на нирки та інші органи, приводячи до поліорганної недостатності.

Дегенеративно-дистрофічні причини захворювання суглобів

Патогенез дистрофічних захворювань полягає в прогресуючих метаболічних (обмінних) порушеннях хрящової, кісткової тканини і поступовим залученням до патологічного процесу інших суглобових структур, розвитку деформації, зниженні активних рухів, втрати функції, постійного больового синдрому і погіршенні якості життя.

Остеохондроз – комплексні дистрофічні зміни в суглобових хрящах. Виділяють три форми остеохондрозу хребта: шийний, грудний і поперековий. Відповідно до клінічних рекомендацій однією з причин розвитку і прогресування даного захворювання – генетична схильність. Це пов’язано з індивідуальними особливостями хребетно-корінцево-спинномозкових взаємин: варіабельністю числа поперекових і крижових хребців і рівня виходу корінців з спинного мозку. Крім цього, виділяють імунні, гормональні, судинні, метаболічні та інфекційні причини. Надмірна вага, травми, удари, «сидячий», малорухливий спосіб життя, нераціональне фізичне навантаження, перевантаження хребта, куріння, стресові ситуації також надають важливе значення в розвитку і неухильному прогресуванні захворювання.

Остеоартроз – це дегенеративно-дистрофічні захворювання, причиною яких є ураження хрящів. В основі етіології остеоартрозу лежить травма, дисплазія (вроджена неповноцінність суглоба) і запалення. Крім того, існують фактори ризику, які накладають відбиток на розвиток даного захворювання: спадковість, ожиріння, метаболічні та ендокринні порушення, запальні процеси в суглобі і в організмі, травми, операції, переохолодження. Особливістю остеоартрозу є формування остеофітів. Остеофіт – патологічний наріст на поверхні кісткової тканини, який викликає деформацію суглоба – деформуючий остеоартроз.

ПРОЯВ ХВОРОБИ

Для кожного захворювання опорно-рухового апарату характерна своя симптоматика і свої клінічні особливості. Однак можна виділити деякі загальні прояви. Одним з перших ознак, які змушують звернутися до лікаря – біль. Вона може проявлятися або посилюватися після мінімального фізичного навантаження, в спокої, в тому числі в нічний час. При захворюваннях суглобів стоп і колін біль може з’являтися при підйомі або спуску по сходах. Людина може відзначати дискомфорт при ходьбі в звичному взутті.

Людина, що страждає захворюванням суглобів, може відзначати хрускіт під час рухів, при невеликому фізичному навантаженні, підйомі на поверх, при обертаючих рухах в променезап’ясткових суглобах.

Важливим діагностичним значущим критерієм є скутість, характерна для ранкових годин або після тривалої бездіяльності, наприклад, перегляду фільму. Людина скаржиться на те, що після пробудження або відпочинку йому потрібен певний час, щоб розім’ятися, «розгойдатися», після чого він здатний виконувати звичні навантаження. Даний симптом особливо характерний для ранніх проявів ревматоїдного артриту.

Необгрунтоване обмеження фізичного навантаження змушує також задуматися про розвиток хвороб суглобів. Якщо звичні відстань від зупинки до будинку доводиться долати з труднощами, людина змушена зупинятися, знизити темп або присісти через біль, – це привід для звернення до фахівця.

Нерідко хворі скаржаться на загальну слабкість, ломоту в тілі, порівнянну з грипозним станом. Ці симптоми при виключенні гострих респіраторних вірусних інфекцій також є діагностично важливими при постановці діагнозу.

Для ревматоїдного артриту характерним є повільний, але прогресивний перебіг захворювання, клінічні прояви якого можуть виникнути через кілька років. Хвороба найчастіше вражає проксимальні міжфалангові суглоби, променевозап’ястні, колінні і ліктьові, на відміну від дистальних міжфалангових суглобів, які при даному захворюванні уражаються вкрай рідко. Для ревматоїдного артриту характерний астенічний синдром (втома, слабкість, втрата апетиту, депресія), ранкова скутість протягом 30 хвилин і більше, обмеження рухів в суглобі, набряк, припухлість, місцеве підвищення температури, постійна, хронічна біль, в тому числі мігруючого характеру, втрата активних рухів, деформація. Має місце симптом «тугих рукавичок», «корсета», збільшення часу скутості після попереднього активного фізичного навантаження. При прогресуванні захворювання, з огляду на аутоімунний компонент патогенезу, до клінічної картини додаються і позасуглобні прояви з боку органів зору, серцево-судинної, дихальної, нервової і кровоносної системи.

Виділяють ювенальний або юнацький ревматоїдний артрит. Це захворювання характерно для дітей до 16 років, клінічними критеріями якого є суглобові (деформація, біль, набряк) і несуглобові (висип, гепатомегалія, спленомегалія, лихоманка, ураження серця, легенів, нирок) симптоми.

Інфекційний (септичний) артрит прогресує досить швидко, особливо після проникнення інфекційного агента безпосередньо в порожнину суглоба. Він може вражати будь-які суглоби, найбільш часто зачіпає колінні, ліктьові, променезап’ясткові і гомілковостопні суглоби, через травми, і тазостегновий суглоб, внаслідок гематогенного і лімфогенного проникнення джерела інфекції з ураженого органу. Залежно від природи антигену (чужорідної, потенційно небезпечної речовини), який проник в організм, клінічна картина може бути досить різноманітною. Так, наприклад, при проникненні стафілокока, стрептокока і синьогнійної палички хворі скаржаться на біль, почервоніння, місцеве (а іноді і загальне) підвищення температури, набряк; для гонококка характерний шкірно-суглобовий синдром, а саме множинні висипання на шкіру і слизових; для бруцелл – озноб, лихоманка, гепатомегалія (збільшення печінки) і спленомегалія (збільшення селезінки). При гонорейному артриті найчастіше уражаються суглоби кистей, колінні, гомілковостопні, а сам запальний процес ускладнюється плоскостопістю і деформуючим остеоартрозом. Інфекційний артрит, викликаний мікобактерією туберкульозу, характеризується загальною туберкульозною інтоксикацією і «холодними абсцесами».

Для поліартриту характерна біль, порушення функції, набряк, гіперемія і гіпертермія над поверхнею одного, одночасно або послідовно декількох суглобів. При моноартриті найчастіше порушуються колінні суглоби, а для поліартриту характерне дзеркальне враження як великих, так і дрібних суглобів. Провідними клінічними симптомами є біль, незначна ранкова скутість, оніміння, похолодання і атрофія м’язів, а також деформація, зміна розміру і форми суглоба. Мають місце і позасуглобні враження з боку дихальної, серцевої судинної системи і нирок. Поліартрит також може розвиватися після перенесеної вірусної, грибкової або бактеріальної інфекції, велике значення мають хронічні захворювання. Виділяють псоріатичний поліартрит, характерний для людей, які страждають на псоріаз. У цьому випадку порушується не тільки суглоб, але і змінюється шкірний покрив над ним. Для нього не характерна симетричність враження.

Для остеохондрозу незалежно від локалізації, як правило, характерна біль, м’язовий спам, порушення постави, викривлення хребта, вимушена скутість рухів і ломота. При шийному остеохондрозі хворі скаржаться на оніміння рук, обмеження руху в шиї, головний біль, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість. Грудний відділ може характеризуватися загрудинним болем. Біль у ділянці нирок часто різко обмежує рухи, людина скаржиться на те, що не може встати з ліжка. Згодом процес може поширюватися і охоплювати кілька відділів хребта.

Для захворювань ОРА велике значення мають місцеві зміни безпосередньо в області ураженого суглоба:

  • Гіперемія (підвищення температури);
  • Почервоніння;
  • Набряк;
  • Деформація;
  • Підвищення або зниження чутливості;
  • Припухлість;
  • Кістково-хрящові розростання і ущільнення.

Всі ці ознаки можуть бути ознаками запальних, метаболічних і дегенеративно-дистрофічних процесів в суглобі.

ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ СУГЛОБІВ І КІСТОК

Основою діагностики будь-якого захворювання є ретельний збір анамнезу. Важливо об’єктивно оцінити скарги хворого і диференціювати їх від інших захворювань. Так, наприклад, біль у ділянці нирок може бути не тільки при поперековому остеохондрозі, а й при захворюваннях органів малого таза, а клінічна картина остеохондрозу грудного відділу хребта схожа з симптоматикою при болях в серці і навіть інфарктах.

Важливо встановити, як давно з’явилися скарги, чи мають місце вроджені аномалії, перенесені травми, операції, інфекційні, запальні і хронічні захворювання. Необхідно відзначити, коли і як часто відбуваються загострення, як швидко купіруються зазначені симптоми, пов’язані вони з фізичною активністю або виникають в спокої. Далі необхідний візуальний огляд і пальпація суглобів. Оцінюється цілісність, форма, розмір суглоба, колір і температура шкірного покриву. Можна пропальпувати ревматоїдні вузлики, встановити болючість при пасивних рухах, хрускіт, ступінь втрати функції, амплітуду рухливості.

Велике значення має лабораторна діагностика. Біохімічний, загальний аналіз крові та сечі дозволить оцінити наявність запального процесу в організмі. Для дослідження може бути використана синовіальна рідина, яка відображає наявність або відсутність інфекційних агентів в порожнині суглоба. Для підтвердження запального процесу оцінюють її колір, прозорість, консистенцію, в’язкість.

Інструментальні методи діагностики найчастіше є золотим стандартом діагностики захворювання суглобів. Рентгенівське обстеження найбільш інформативне при травмах кісток і суглобів, переломах, вивихах, розтягненні зв’язок. Ультразвукова діагностика (УЗД) використовується для оцінки стану м’яких тканин, м’язів, зв’язок, хрящів, рівня синовіальної рідини. Магнітно-резонанская і комп’ютерна томографія (МРТ і КТ) є достовірними, неінвазивними методами дослідження. Можна оцінити ступінь руйнування суглоба, поширення патологічного процесу і оцінити трудовий і клінічний прогноз.

ЯК ЛІКУЄМО МИ В ІНСТИТУТІ ОРТОПЕДІЇ І НЕВРОЛОГІЇ

При зверненні в наш Інститут ортопедії та неврології хворий отримує найсучасніше, безпечне та ефективне лікування, яке буде підбиратися індивідуально залежно від особливостей його організму. При дотриманні лікарських приписів ми гарантуємо позитивний результат при цьому з мінімальними для пацієнта фінансовими витратами.

Ефективне лікування вищеназваних захворювань можливе лише при застосуванні комплексного підходу, який передбачає: в гострому періоді медикаментозну терапію, фізіотерапію, а після затухання больового синдрому ЛФК. Причому ЛФК не в традиційному розумінні, а цілий комплекс заходів спрямованих на діагностику і корекцію м’язових дисфункцій та відновлення сили та функцій м’язів. Це пов’язано з тим, що будь яке захворювання, а тим більше захворювання ОРА, які, як правило, протікають з больовим синдромом, формує тонусно – силові м’язові дисфункцієї. Якщо їх не усунути, то  вони  провокуватимуть загострення наявних захворювань і формування нових через  запуск наступного паталогічного ланцюжка:

1) Ослаблені м’язи перестають виконувати свої функції. Якщо з якихось причин слабшає м’яз чи група м’язів, то вони «виключаються» з кінематичного ланцюга і порушується злагоджена робота всієї кістково-м’язової системи.

2) В роботу включаються здорові м’язи. Для м’язів, які компенсаторно включилися в роботу це не природня функція і через це вони швидко перевтомлюються і найчастіше викликають відчуття болю.

3) Формування м’язових дисбалансів. Формується м’язовий дисбаланс, а потім виникають і кісткові перекоси. Це пов’язано з тим що скелетна система є пасивною – слабкі м’язи не утримують в природньому положенні кісткові структури – і як результат сколіоз, кіфоз, перекіс таза та інше.

4) Порушується біомеханіка скелетної системи. В результаті м’язових дисбалансів та кісткових перекосів порушується природній розподіл векторів навантажень.

5) Навантаження по поверхні суглобів розподіляється не природнім чином. В результаті тонусних і рухових дисфункцій м’язів, зміщення векторів навантажень на суглоби порушується крово- і лімфообіг, іннервація і як наслідок – погіршується живлення хряща.

6) Погіршується живлення хряща і інших суглобових структур.  Погіршення живлення хряща призводить до розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів в суглобі і в кінцевому підсумку – його руйнування.

Таким чином, щоб не допустити формування описаної паталогічної цепочки необхідно дотримуватися комплексного, інтегративного підходу до лікування. Ключ до видужання лежить в послідовному виконанні таких основних етапів:

  • ЕТАП 1. Медикаментозне лікування в гострому періоді ;
  • ЕТАП 2. Пошук причини м’язових дисфункцій та визначення оптимальних методів подальшої терапії шляхом проведення мануального м’язового тестування;
  • ЕТАП 3. Усунення м’язових дисфункції, шляхом корекції тонусно-силових порушень балансу м’язів, формування адекватного рухового стереотипу;
  • ЕТАП 4. Кінезітерапевтичний вплив на організм. Закріплення досягнутих результатів на попередніх етапах, створення здорового м’язового корсету з використанням кінезітерапії, запуск скритих внутрішніх ресурсів для відновлення і регенерації.

Це і є алгоритм зцілення.

СПОСІБ ЖИТТЯ

  • Сумлінно дотримуватися лікарські рекомендації;
  • 3-4  рази на рік проходити курси підтримуючої кінезітерапії в реабілітаційному залі;
  • Правильно харчуватися;
  • Вести активний спосіб життя.

Питання, які часто задають пацієнти

    Всі рекомендації це дуже індивідуально. Можливо рекомендації обмежити руховий режим стосувалися лише періоду загострення. Для того, щоб суглоб функціонував, він має бути в русі.

Є такий метод і називається “Профілактика”. А якщо серйозно, то ще не придумали такої пилюлі, яка позбавилаб від цього тяжкого захворювання. Досвід показує, що лише комплексний підхід дає гарний результат.

Ця процедура, як і багато інших діагностичних процедур залежить від людського фактора. Навіть проходячи апаратну діагностика не завжди опис результату є бездоганним.

Якщо говорити про Інститут ортопедії і неврології, то наші фахівці вже понад 10 років виконують цю процедуру, через це достовірність результату ми гарантуємо.