Робочий час
  • clock Пн — Пт 08:00 – 22:00
    Сб – Нд 09:00 – 18:00
Контактна інформація
Запитайте експертів
user-3
email-2
smartphone

МЕДИЦИНА МАЙБУТНЬОГО

Комплексниий, інтегративний, мультидисціплінарний підхід у лікуванні – це медицина недалекого майбутнього. Інститут ортопедії і неврології вже використовує ці новітні технології, розробивши і запровадивши в клінічну практику Систему інтегративної кінезітерапії. Зразу треба наголосити, що інтегративна кінезітерапія не протиставляється методам класичної медицини, а мова йде про об’єднання зусиль і взаємодоповнення (наприклад, в гострому періоді для швидкого зняття больового синдрому часто ефективною є медикаментозна терапія). Лише такий  комплексний підхід забезпечить радикальні зміни в лікуванні розповсюджених захворювань опорно-рухового апарату. В чому ж відмінність в підходах сучасної медицини і холістичної?

КЛАСИЧНЕ ЛІКУВАННЯ

Основною відмінністю є те що класична медицина акцент робить на симптоматичному лікуванні. Звичайно, від лікарів іноді можна почути рекомендації: звернутись до остеопата чи вертебролога, зайнятися фізичними вправами, тощо. Але це лише рекомендації і пацієнти не сприймають їх як обов’язковий компонент лікування.

Як правило все закінчується тим, що лікар призначає комплекс лікування протизапальними  та знеболюючими засобами. На жаль, таке лікування на певний час приглушує больовий синдром але не зупиняє прогресування хвороби, вона переходить на певний період у стадію безболісного протікання, а потім все по колу. А якщо точніше, то цей процес описується рухом по спіралі, причому по спіралі витки якої поступово стають коротшими (періоди ремісії) і це символізує втрачений час, можливості і стрімкий рух до хірургічного втручання або інвалідності.

Чому ж не відбувається повного видужання або ж стійкої, тривалої ремісії? В основному – це пов’язано з тим, що процес лікування не передбачає пошуку і усунення реальної причини хвороби. А якщо так, то не здійснюється корекція м’язових дисбалансів, зміщення хребців, скручування тазу, а за відсутності адекватної їх терапії будь-які лікувальні заходи (чи то медикаментозне лікування, чи хірургічне втручання) будуть неефективними, а досягнуті ремісії – нестійкими.

КОМПЛЕКСНИЙ І ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД

З самого початку необхідно зробити акцент на тому, що основною відмінністю і перевагою комплексного і інтегративного підходу є та обставина, що процес лікування розпочинається з пошуку і усунення причини захворювання. Загальна схема процесу лікування з використанням інтегративного підходу наступна:

  • Консультація  лікаря. Збирання скарг та анамнезу пацієнта. Візуальна діагностика. Клінічні аналізи та інструментальне обстеження:
  • Кінезіологічна діагностика. Мета: виявлення причини захворювання та визначення оптимального методу корекції патології (медикаментозне лікування чи мануальна терапія);
  • Фармакотерапія  / Фізіотерапія/ М’які мануальні техніки.  Оптимальним методом усувається причина захворювання; 
  • Кінезітерапія. Закріплення досягнутих результатів

Що стосується причини, то при захворюваннях хребта і суглобів вона, як правило, пов’язана з  м’язовими дисфункціями.

Численні дослідження доводять, що у понад 80% випадках причиною болю в спині є м’язові спазми. Така статистика звучить переконливіше, якщо згадати про наукові відкриття радянських вчених І.Павлова та М.Могендовича:

  • існує функціональний зв’язок між скелетними м’язами і внутрішніми органами;
  • дисфункція внутрішніх органів, через  нервову  систему, пов’язана з тонусом скелетних м’язів – вони стають слабкими, під час захворювання внутрішніх органів.

Отже, слабість скелетних м’язів, асоційованих з хворим органом – це один з факторів, що спричиняє слабкість м’язів. Але ще є маса факторів, які провокують м’язові дисфункції.

Серед них – гіподинамія, в першу чергу, сидячий спосіб життя (школа, університет, офіс, автомобіль, тощо), висока інтенсивність життя, яка генерує стреси, надлишкова вага. Всі ці фактори провокують м’язову гіпотонію і м’язові дисбаланси, які стають причиною викривлення осі хребта, порушення природнього розподілу векторів навантажень на хребет і суглоби, болю в шиї, попереку, головного болю.

Враховуючи всі ці фактори, стає зрозуміло, що в сучасному світі не багатьом вдається уникнути м’язових дисфункцій, а це означає, що з’являються всі підстави для формування наступного патологічного ланцюжка:

  1. Слабкий м’яз виключається з природнього кінематичного ланцюга. В результаті цього відбувається збій у всій системі опорно-рухового апарату;
  2. Замість слабкого м’яза компенсаторно включаються в роботу інші м’язи. Через те, що вони виконують свої функції і починають виконувати не природні для них функції, то вони перенапрягаються, спазмуються і починають боліти.
  3. Формується м’язовий дисбаланс. М’язовий дисбаланс часто стає причиною асиметрії та перекосу частин тіла. Це пов’язано з тим, що кістковий апарат є пасивним і при відсутності м’язового балансу сильніші м’язи перетягують слабші, що спричиняє порушення постави, сколіоз, кіфоз, перекіс тазу, тощо;
  4. Порушується біомеханіка скелетної системи. В результаті дисфункцій, спричинених м’язовими дисбалансами, біомеханіка  скелетної системи зазнає значних порушень і відхилень від норми. Перш за все, це стосується розподілу векторів навантажень  на суглоби – вони є не природніми і згубними для хребта і суглобових стрруктур;
  5. Порушення іннервації, лімфообігу і кровообігу. Такі порушення спричиняють – погіршення живлення структур хребта та суглобів.
  6. Дегенеративно-дистрофічні процеси в хребті і суглобах. Відсутність повноцінного живлення хряща є пусковим механізмом біохімічних змін, а згодом і дегенеративно-дистрофічних процесів в суглобі, що призводить до його повного руйнування.

Враховуючи всі фактори, які впливають на формування кістково-м’язових дисфункцій та результати їх дії можна сформулювати дві тісно взаємопов’язані причини захворювань кістково-м’язової системи:

  • М’язові дисфункції. Ослаблення одних м’язових волокон призводить до вкорочення і надлишкової роботи інших і як результат формуються м’язові дисбаланси.
  • Порушення живлення хребта і суглобових структур.  Погіршення живлення – це результат порушення крово-лімфоообігу та іннервації в структурах хребта і суглобів.

СИСТЕМА ІНТЕГРАТИВНОЇ КІНЕЗІТЕРАПІЇ

Таким чином, ключ до видужання лежить в послідовному виконанні трьох основних  етапів:

  • Пошук причини м’язових дисфункцій та визначення оптимальних методів терапії;
  • Усунення м’язових дисфункції, шляхом корекції тонусно-силових порушень балансу м’язів, формування оптимального рухового стереотипу, а відповідно і правильної геометрії тіла;
  • Фіксація досягнутих результатів на попередньому етапі, створивши здоровий м’язовий корсет з використанням кінезітерапії.

Це і є алгоритм зцілення.

З метою реалізації цього алгоритму в Інституті ортопедії і неврології розроблена методика – Система інтегративної кінезітерапії (СІК):

ПЕРШИЙ ЕТАП: Діагностика м’язових дисбалансів та визначення причини захворювання. В основі діагностики є Мануальне м’язове тестування з метою виявлення м’язових дисбалансів, встановлення причини та визначення оптимальних методів терапії виявлених патологій.

Більше інформації в наступних пунктах меню:

  • Як проходить консультація
  • Кінезіологічна діагностика

ДРУГИЙ ЕТАП: Кінезіологічна корекція. Метою цього етапу є усунення виявлених в процесі ММТ  м’язово-скелетних порушень. Різними мануальними методами лікар усуває перекоси кісткових структур, утиски і спазми, активізує гіпотонічні м’язи, тощо. Важливою складовою цього етапу є формування адекватних простих рухових навичок.  З цією метою використовується: класична мануальна терапія, остеопатія, прикладна кінезіологія, постізометрична релаксація м’язів, масаж тощо.

Якщо пацієнт має інтенсивний больовий синдром який не знімається мануальними методами, то лікар призначає фармакотерапію.

ВАЖЛИВО! Біль терпіти не можна оскільки її негативний вплив на організм може суттєво перевершити побічні ефекти медикаментозних засобів. Після затухання болю, пацієнт продовжує лікування методом Інтегративної кінезітерапії – тільки таким чином можна досягти повноцінного видужання, а не тимчасового покращення. 

Більше інформації в наступних пунктах меню:

  • Кінезіологічна корекція;
  • Фармакотерапія.

ТРЕТІЙ ЕТАП: Кінезітерапевтичний впливЦе тривалий за часом і відповідальний етап. Від його ефективності буде залежати кінцевий результат. Процес лікування на цьому етапі розпочинається з написання Кінезітерапевтичної програми за результатами перших двох етапів – кінезіологічної діагностики і корекції. Основні завдання цього етапу – це зміцнення зовнішнього і внутрішнього м’язових корсетів, відновлення крово-лімфообігу, а відповідно і живлення суглобових структур, активізація скритих резервів організму з метою запуску відновних і регенераційних процесів.

Більше інформації в наступних пунктах меню:

  • Кінезітерапевтичний вплив;
  • Масаж.

Питання, які часто задають пацієнти

    Всі рекомендації це дуже індивідуально. Можливо рекомендації обмежити руховий режим стосувалися лише періоду загострення. Для того, щоб суглоб функціонував, він має бути в русі.

Є такий метод і називається “Профілактика”. А якщо серйозно, то ще не придумали такої пілюлі, яка позбавилаб від цього тяжкого захворювання. Досвід показує, що лише комплексний підхід дає гарний результат.

Ця процедура, як і багато інших діагностичних процедур залежить від людського фактора. Навіть проходячи апаратну діагностику  не завжди опис результату є бездоганним.

Якщо говорити про Інститут ортопедії і неврології, то наші фахівці вже понад 10 років виконують цю процедуру, через це достовірність результату ми гарантуємо.